У двері вже стукає різдвяний вечір. І ми поспішаємо! Поспішаємо закупити продукти і приготувати традиційні різдвяні страви. Поспішаємо причепурити наші оселі, бо чекаємо гостей! Поспішаємо вибрати для наших рідних і близьких подарунки до свят…
І ми чекаємо!!! Чекаємо нової радості і нових зустрічей, чекаємо щирих вітань і подарунків, чекаємо спілкування, співчуття, уваги, любові…
Нам так потрібно це все!!! Бо ми люди…
І ми знов поспішаємо у щоденній круговерті турбот і клопотів.
Я дуже прошу Вас зараз: зупиніться!!! Давайте порозмірковуємо в тиші й спокої про різдво…
Хочу запитати: Чи знаєте Ви , чиє це різдво?!! Де зараз той Маленький Хлопчик, що народився у Віфлеємі в яслах?!! І що ж особливого Він зробив для людства, що ось уже понад 2 тисячі років ми відмічаємо Його день народження?!! І що важливіше — дата, коли Він народився чи те, що Він зробив для нас?!!
І прошу, не поспішайте говорити, що ви все знаєте! Візьміть у руки Біблію і занурьтесь у слово Боже. Адже коли ви збираєтесь на своє сімейне свято, відмічаючи день народження своїх дітей, ви дивитесь сімейний альбом, згадуєте події і навіть найдрібніші деталі мають таке важливе значення!
А Бог-Отець прагне зібрати у Домі Своєму всіх Своїх дітей, об’єднаних Словом і Духом!!!
Різдво — народження Божого Сина, Ісуса, Месії. У Біблії не вказана точна дата, бо важливо не те, коли Ісус народився, а те що він таки народився, Спаситель світу!!!
І Він не залишився Маленьким Дитятком на руках Марії—Він виріс. І, будучи слухняним Богові-Отцеві, не маючи в Собі жодного гріха, пройшов через страждання і смерть на Голгофському хресті.
Ви можете заперечити: навіщо говорити про якусь там трагічну смерть і біль розп’яття зараз, коли можна просто і радісно відмічати різдво та насолоджуватись життям???
Але в тому і заключається суть різдва, що Ісус народився в земному світі, щоб померти за кожного з нас, замість нас, щоб спасти кожну людину землі від вічної смерті.
Ви поспішаєте?!! Поспішіть істинним покаянням очистити оселю вашої душі...
Ви чекаєте?!! Чекаєте любові, співчуття, спілкування, уваги... Лише у Бога є це все для Вас!!!
Ви чекаєте різдвяних подарунків? Ісус вже подарував Вам Своє Життя – найдорогоціннішій подарунок у всьому всесвіті!!!
Ви чекаєте гостей до святкового столу?! Запросіть Ісуса!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 8436 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Осеняю себя не крестом - Людмила Солма *) примечание:
Очень-очень старое стихо, неоднозначное в моем личном осмыслении - ни тогда в 1975г., ни сейчас - как вновь наткнулась в своих записях на этот криво вырванный из дневника, которого давным уже давно нет, листок...
Выплеснулось одномоментно. Как по наитию наваждения... И до сих пор вызывает удивление необъяснимо мятежной крамолой. Взгляд чуждый и несвойственный моей юности. До абсолютнейшей противостественности. Тяжеловесно-декадентская случайная мысль...
И хотите верьте, хотите нет: но, как только набрала полностью этот стихо-текст, даже не успев сохранить в файле, внезапно отключился свет...
Через несколько минут снова включаю компьютер и заново набиваю в Word это стихотворение.
А мысленно по ходу соображаю: старые записи... забытая памятность событий... Стоит ли ворошить все это нынешним осмыслением?!
Сейчас мне думается, это было, скорее всего, эмоционально-метафорическое эхо чего-то, навеянного каким-то книжным, скорее всего, прочтением... Хотя, помнятся немного и расплывчато-смутные события того давнего февраля. Необъяснимое созвучие разума и сердца -абсолютно чуждому мгновенью?! Поэзия раздумий и осмысления...
Немного подредактировала его, расставив акценты знаков препинания, заменив пару-тройку слов. Поискала среди памятно-знакомых классических стихов более подходящие эпиграфы и остановила свой выбор на трех 4-стишиях из И.Северянина - как показалось мне вчера вечером, наиболее характерных именно многозначием того неясно-уловимого для меня нынешней, эмоционального настроения или смысла, изложенного в этом старом моем стихе:
*Отходная Петрограду*
«Ты проклят. Над тобой проклятья.
Ты точно шхуна без руля.
Раскрой же топкие объятья,
Держащая тебя земля...»
(Игорь Северянин, 1918-VII)
*Осенние листья*
«Осеню себя осенью – в дальний лес уйду.
В день туманный и серенький подойду к пруду.
Листья, точно кораблики, на пруду застыв,
Ветерка ждут попутного, но молчат...»
(Игорь Северянин, 1929)
*Конечное ничто*
«Мы призраками дуализма
Приведены в такой испуг,
Что даже солнечная призма
Таит грозящий нам недуг...»
(Игорь Северянин, 1918-ХП)
И решилась все-таки выставить это стихотворение читателям на обозрение. Возможно кто-то, да задумается на минутку о бренности сиюминутных настроений. И поймет, что жизнь в общим-то не стоит того, чтобы безысходно отчаиваться, впадая в черный пессимизм. Стоит только оглянуться вокруг себя, посмотреть в глаза близких и знакомо-незнакомых людей, переосмыслить сумбур собственной души. Возможно причины духовного одиночества таятся в нас самих – в нашем непомерном величии Эго...
На этой житейски-философской мысли я и закончу свои раздумья над загадкой старого обрывка из забытого мной, выборочно "разоренного" когда-то дневника...
Людмила Солма, 15.10.2007г.
