Продолжу тему требований.
Хороший пример - свидетельство одного узника фашизма.
В возрасте 6-ти лет он попал в числе своих соотечественников в концентрационный лагерь.
Обращение администрации было очень требовательным. Приучали говорить только по немецки, соблюдать порядок, доносить друг на друга.
Постоянно внушалось, что эти условия благо для них.
Что их необходимо забыть свою родину, свой народ.
Пища была скудной.
Хлеб был скудным. Хлеба было мало.
Основное блюдо - баланда.
Баланда имела следущий состав: вода, морковь, капуста, свекла, крупа.
Вода была основным составом.
Этот маленький 8 -ми летний узник сочинил по поводу баланды частушку:
баландушка, баланда, морква да капуста,
сколько ты ее не ешь, в животе всё пусто.
Кто-то из узников данёс на него.
Доносчика наградили, а маленький узник получил по удару палкой за каждое слово.
Взрослый человек после такого наказания точно не выжил.
Но по милости Бога ребёнок остался жив. Узники заботились о нём и он выжил.
Когда война окончилась ребёнок вернулся домой.
Какие навыки послушания он приобрёл в узах?
Он говорил, что он вернулся закалённый в испытаниях, со следующими качествами: непокорный, ненавидел немецкий язык, хотя лучше всех говорил по немецки, но отказывался в школе посещать уроки, курил и никто не мог ему запретить этого. Мать погибла, а отец вернулся живым с войны, но управы на сына не было. Одно из характерных качеств которое он приобрёл - жестокость.
То что требовали с него в детстве - он ненавидел.
Только милость Бога сохранила его жизнь от преступного пути, для него прошедшего в детстве концлагерь, уже любые узы и наказания были ни почём.
Комментарий автора:
Ставят высокие требования, постоянно в чём-то обвиняют, ах как это похоже на фашизм, а они именуют это - вдохновением свыше.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
